Московські консерви: Від Волтера Дюранті до Кирила Вишинського та Дениса Бігуса

Коли наприкінці 80-х у Львові разом з побратимами організовували перші мітинги за Незалежність України, ми навіть і не знали словосполучення «московська консерва». Бо «Московською» тоді була лише дефіцитна ковбаса. Нам, молодим, тоді здавалося, що в лавах борців за Україну під синьо-жовтими прапорами за визначенням не може бути російської агентури. Чи агентури КГБ. Бо вся агентура – має бути там, за лінією фронту боротьби. Усвідомлення хибності такої ідеалістичної позиції прийшло до мене лише тоді, коли вперше потрапив до Львівського СІЗО, в якому провів півроку. Тоді зрозумів, що ГБ-шна система, яка вибудовувалася впродовж довгих 70 років тоталітарної радянської влади, своїми липкими щупальцями дісталася до найпрогресивніших та найінтелектуальніших прошарків суспільства, перетворивши навіть деяких видатних її представників на свою надійну агентуру. Роботу якої щедро оплачувала грішми, посадами, привілеями.

Хто тоді був цією «консервою», а хто – ні, - достеменно знає лише Бог. Адже архіви КГБ досі повністю не відкриті. Тим не менш «справа КГБ-ФСБ» продовжує «жити» в Україні і на 28-му році нашої Незалежності. Активно маскуючись для широкого загалу під «прогресивну державницьку позицію». Іншими словами – кремлівська «консервна історія» стало тягнеться від володаря Пулітцерівської премії 30-х років минулого століття Волтера Дюранті до нинішніх «світочей» української журналістики Кирила Вишинського та… (не дивуйтеся..) Дениса Бігуса. Того самого, дружина якого «несподівано» виявилася сестрою підполковника ФСБ та племінницею відомого російського контррозвідника в погонах полковника тієї ж спецслужби РФ.

Але про все – по порядку. Гібридні методи ведення інформаційної війни – не є винаходом ФСБ РФ чи особисто Володимира Путіна. Вони почалися ще з сумнозвісного «Землю – селянами, заводи – робочим!». Що, звісно, було маніпуляцією та брехнею. Пізніше «гібридні інформвійни» продовжилися «звільненням Фінляндії від біло-фінів», «возз’єднанням України та Білорусі», «підтримкою братніх народів Кореї, Анголи, Нікарагуа, В’єтнаму, Куби», інформаційною легітимізацією військового вторгнення радянських танків до Угорщини та Чехословаччини. Для інформаційного супроводу всіх цих військових злочинів Кремль завжди використовував власні «консерви» за кордоном, які у потрібний момент співали осанну і самому Кремлю, і його володарю.

Так володар Пулітцерівської премії, відомий журналіст американської «The New York Times» Волтер Дюранті після інтерв’ю з Йосипом Сталіним та відвідин України активно заперечував у своїх статтях факт Голодомору, виправдовував систему ГУЛАГу, і вважав, що концтабори в СРСР призначені виключно для надання шансу в’язням переродитися у новий «радянський народ». Або візьмемо вже нову українську історію – журналістську «практику» в Україні іншої кремлівської консерви – Дмитра Кисельова. Який до того як стати улюбленим пропагандоном Путіна цілих три роки «вчив стандартам журналістики» творчий колектив одного з найбільших українських телеканалів.

Пізніше Кисельов від’їхав до Росії, розповідати про «ядерний попіл США» та про «звірства українських фашистів», але його безпосередній підлеглий та «учень» часів агентурної роботи в Україні Кирило Вишинський отримав з рук володаря Кремля медаль «За возвращєнія Крима» та орден «За заслугі пєрєд Отєчєством». Саме за безпосередню участь в анексії Росією української території на чолі «РІА Новості» її агентурна «консерва» Вишинський вже другий рік сидить в українському СІЗО. СБУ інкримінує Вишинському 111 статтю Кримінального Кодексу (державна зрада) і оцінює щомісячне фінансування «консерви» з боку уряду РФ у розмірі 100 000 євро.

Та при чім тут Бігус?, - запитаєте ви. На перший погляд - чесний та неупереджений журналіст-розслідувач, який викрив факти контрабанди російських військових деталей, що завозилися в Україну для комплектації української техніки. Щоправда відразу після розголошення фактів подібної «кооперації» при збиранні нашої техніки росіяни перекрили канал її завезення. Українські бронезаводи фактично зупинилися. А згодом з’ясувалося, що сам автор викривальних матеріалів, які були оприлюднені напередодні президентських виборів в Україні, має яскраво виражений російський родинний слід.

Спочатку у Мережі з’явилися фото двох співробітників ФСБ РФ – статного немолодого полковника у парадному кітелі з орденами та медалями на ім’я  Олег Соболєв. Та молодої людини у цивільному за спиною міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова на ім’я Андрій Соболєв. Блогери, які оприлюднили ці фото, стверджували, що на них зображений (увага, барабанний дріб….) - дядько та брат дружини відомого українського викривача корупції в «Укроборонпромі» Дениса Бігуса.

Особисто я був впевнений, що фото – лише монтаж, а озвучена інформація - відвертий фейк. Але згодом у програмі «Право на владу» на каналі 1+1 своє пряме рідство з офіцерами ФСБ, які мають безпосередній доступ до міністра МЗС РФ, та, очевидно, до очільника Кремля Путіна, підтвердив сам Денис Бігус. «Так, ми бачилися в 2012-му році. Ми з ним бачилися, і через 3 роки Росія розпочала війну..», - відповів головний редактор програми «Наші гроші» Бігус на пряме запитання журналіста «1+1» Сергія Іванова.

Як повідомляє видання РБК, брат дружини Бігуса, підполковник ФСБ Андрій Соболєв ще 2 роки тому був міністром міжнародних та зовнішньоекономічних зв’язків Свердловської області РФ. Але після закінчення Академії держслужби у Москві пішов працювати до МЗС Сергія Лаврова. Видання пише, що знаходження співробітників ФСБ на високих посадах в регіональних міністерствах – звичайна практика для сучасної Росії. Натомість його батько, тобто дядько дружини Дениса Бігуса, Олег Соболєв, є полковником діючого резерву ФСБ, який нині керує крупним логістичним терміналом в Єкатеринбурзі під назвою «Термінал Чкаловський». Родич Бігуса є не лише директором, але й співвласником підприємства, - повідомляють ЗМІ.

Нічого не хочу стверджувати. Але змоделюю ситуацію. Денис Бігус отримав від анонімного джерела в Україні конфіденційну інформацію про постачання російських запчастин для комплектації українських БТР-ів всупереч всім російським заборонам через анонімних посередників. Бігус оприлюднює ці факти, після чого відомство його російських родичів негайно перекриває канал поставок. Українська техніка вже не може повноцінно й оперативно збиратися в інтересах фронту. Можу лише уявити, як полювали на цю інформацію шпигуни ФСБ, серед яким могли бути і Олег з Андрієм Соболєви… Скільки б грошей могли заплатити вони за подібні відомості від свого родича в Україні? Це вам не Вишинський з його «РІА Новості»… Тут – війна реальна, а не інформаційна..

Ви ще сумніваєтеся у наявності «московських консервів» серед тих, хто нині видає себе «борцем за кращу долю України»? Особисто я – ні. То ж скільки ще «резонансних розслідувань» сумнівного характеру чекати нам від «консерви» Бігуса?


Валерій Онопенко

ТОП новости

Вход

Меню пользователя